колись ми грались а тепер болим
самих себе лікуючи незграбно
і той озон що киснем став твоїм
чужим гріхом зав’яз тобі на зябрах
від тебе тхне і страхом висоти
і потом потопельника посмертним
та граєш граєшся та гра… упертий
і забуваєш чим ти заплатив
автор: Вікторія Осташ