Все так і лишилося, знаєш,
Люди і далі керують планетою,
А ти все ще, тільки у ванній співаєш ?
Бо я як завжди із душею подертою,
Такою як і мої сині джинси,
Такою як і кофта розтягнуті,
Усі колись грали в азартні ігри,
А я ще не грав, та вже нерви натягнуті.
Час мимоволі проходить повз мене,
Демони в кожного різного кольору,
Ти пролетіла неначе натхнення,
Ось тільки не вгледів в яку саме сторону.
Я пам’ятаю усе і нічого,
Всі наші зустрічі, навіть прогулянки,
І хоча ці для тебе слова ні до чого,
Давай хоч не будемо грати у хованки …
автор: Віктор Непомнящий
