Летіли люди, як осіннє листя
В житті палкім, швидкім, нечистім.
І зупинитись не змогли присісти,
Не знали щастя, не чули добрі вісті.”Я не знаю, я боюсь, не зможу”..
Лунали фрази, забивали розум.
“Нема ні сил, нема бажання”..
Роби вже щось! Навіщо це чекання?
В житті палкім, швидкім, нечистім.
І зупинитись не змогли присісти,
Не знали щастя, не чули добрі вісті.”Я не знаю, я боюсь, не зможу”..
Лунали фрази, забивали розум.
“Нема ні сил, нема бажання”..
Роби вже щось! Навіщо це чекання?
А дні шли, нічого не змінилось.
Де дух, порив, куди вони поділись?
Неначе гарна літня квітка,
Людина просто в’яне швидко..
автор: Вероніка Ступак
