Ваня Добруцький – Залишайся згадкою про літо…

Залишайся згадкою про літо,
Лезом суму серце чуйне край,
Хоч назад в минуле не летіти,
Залишайся поруч, не втікай.

Я стою на сірому балконі,
Поміж пальців проростає дим,
Може, крізь мої хиткі долоні
Ти біжиш від мене разом з ним?

Залишайся піснею у жилах,
Наче, наш зеніт іще не щез,
І тоді, здійнявши мертві крила,
Прилечу я до твоїх небес.

Я сиджу з самотністю на лавці,
Мов росу, сльозу сховав спориш,
Повернути втрачене не вдасться,
Хто сидить зі мною? Ти сидиш…

Залишайся подихом весняним
У моїм зимовому вікні,
Вмерти на світанку – це зарано,
Хоч сьогодні не озвучуй «ні»…

Я лежу на мокрім простирадлі,
Схоже, серце знову, підвело,
Залишайся, буду тільки радий,
Хоч на мить даруючи тепло…

автор: Ваня Добруцький

Залишайся згадкою про літо...