Знесилені, знервовані і злі,
Не в змозі довіряти вже нікому,
Ми, мріючи про тишу, довго йшли
Й нарешті повернулися додому.

Старі тривоги стали просто сном.
Для спокою тепер потрібно мало:
Сидіти поряд із кудлатим псом
І чути, як сміються наші мами.

автор: Валерія Саленко

Ми вдома

Меню