Валерія Саленко – Крига

Я заховаю спогади під снігом
Та викину на вітер все тепло.
Ми розійшлись так холодно і тихо,
Неначе цих стосунків й не було.

Нас разом вже нічого не тримало,
А потім зовсім зникло слово «ми».
Щодня я все сильніше замерзала
З тобою, наче в пастці у зими.

Мені не дочекатися відлиги,
Тому тепер майструю одну річ:
Я вирізаю нове серце з криги
На вулиці в найхолоднішу ніч.

автор: Валерія Саленко

крига