Лежить вояк, поранений смертельно,
Лежить, тремтить, бо хоче жити ще.
Болить у грудях рана та пекельно,
Не знає, скільки витримає він ще це.
А коло нього дівчина Оксана
Сидить… І сльози капають з очей.
Ця дівчина чорнява – це його кохана,
Лиш біль та смуток рветься із її грудей.
«Нащо кидаєш ти мене, коханий?!» –
Кричить, реве… Кричить, реве…
«Нащо кидаєш ти мене, Іване?!» –
Схилилась головою на його плече.
Іван лежить… Лежить, відпочиває…
У вічнім спокої його душа.
А дівчина сидить і в Бога все благає
Вернуть її коханому життя…
автор: Віталій Урбанський
