Осип Маковей – В дорогу, в дорогу!

В дорогу, в дорогу! Іду, моя доле!
Чи цвітами піду, чи терня поколе,
чи певно там зайду, чи щастя там найду,  —
іду, де побачив мету.

Не вернусь з дороги, хоч мучить тривога:
чи справді до щастя веде ся дорога,
чи гідне є муки, і бою, й розлуки
се щастя, що я його жду.

Як найду його, порівняюсь з метою  —
все горе забуду за хвилі спокою.
Проживши ті хвилі, навіки в могилі,
вдоволений, тихо епічну…

1887

Меню