Кацай Олексій – Всмоктала чорна ряска зорепад…

Всмоктала чорна ряска зорепад
хапа парсеки ротом безупинно
в акваріумі трьох координат
мій зореліт
як без води рибина

У склі безодні
погляд вже померх
у порожнечу
згусло безгоміння
і темно навкруги і ні шешерх
лиш нескінченність зорі нишком глима

І ось тоді я мікрофон зібгав
здолав його змертвілість найстрашнішу
вкрутивши вірші
в непорушну тишу
й навколо їх усесвіт закружляв

А потім обережно до нестями
я голову та очі обереги
з гермошолому витягнув торбеги
і довго вчився дихати словами.

Меню