Андієвська Емма – Вігілії СХІ

Із книги Вігілій

Навколо  порожнеча,  як  нарзан.
Все  далі  –  ціль.  І  тяжча  й  тяжча  ноша,
Яку  й  не  помічалося  раніше.
Вже  й  чути:  Зуби  –  в  серці  –  час-гризун.

Здитинів  світ,  склади  без  слів  верзе,
Всі  береги  і  пристані  минувши
Й  нічого  не  навчившись  й  не  пізнавши
Під  місяцем,  що,  як  кривавий  зонд.

Намарне  в  спирт,  мов  ембріон,  в  минуле.
Самі  нулі  –  на  місці  сліз  –  в  анналах.
Й  на  плівці  з’яв  ще  спалахами  юрми:

Одні  –  скидають,  інші  –  шиї  –  в  ярма.
Мигтить  екран,  і  дійсність,  як  тепер.
Та  з  боку  смерть,  що  –  листя,  мов  тапір.

Меню