Андієвська Емма – Вігілії CVIII

Із книги Вігілії

На лезо – слух, аж сизо; погляд гострить
Передчуття, де – ледь земля прочахла.
Всі маяки – ганчір’ям – у панчоху.
Вже інше світло, хоч вогні – й не густо.

В обвід каналом – з кола – як чугайстер.
Ще пам’ять-серп – зітхне і карк почуха
Й не доторкаючися ні до чого,
З ламкого плину – сугестій, –

Коня і вершника надвіює в гітару,
Що, не вмовкаючи, на всіх щаблях гуторить
І кожний вимір – двічі, як папуга:

Життя – тривке. Та найтривкіший пагін,
Що – шальки духа, де буття-хвалій,
Проклавши шлях, на манівці звело.