Дмитро Загул – “В дзеркалі Черемшу скелі високії…”

В дзеркалі Черемшу скелі високії
Ломлються, кришуться, б’ються.
Хвилі нестримнії річки глибокої
З гордощів скель тих сміються.

Змалечку ріс я над хвилями смілими,
Хвилям подібний зробився…
Образ реального з вічними цілями
В серці в кусочки розбився.

ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, З ЦИКЛУ “ПІДГІР’Я”

Меню