Павло Тичина – Кукіль Стріляють серце, стріляють душу — нічого їм не жаль. …Сіло собі край вікна, засунуло пучечку в рота, маму визирав. А мати лежить посеред улиці з півхунтом хліба у руці… Над двадцятим віком кукіль та Парсифаль.