Павло Тичина – Кукіль

Стріляють серце, стріляють душу — нічого їм не жаль.

…Сіло собі край вікна,
засунуло пучечку в рота,
маму визирав. А мати лежить посеред улиці з півхунтом
хліба у руці…

Над двадцятим віком
кукіль та Парсифаль.