Народні пісні, записані з голосу Лесі Українки Климентом Квіткою
Запис К.В.Квітки
Сі пісні переймала Леся Українка найбільше від люду свого рідного і коханого волинського краю в дитячі літа і в ранній молодості. Деякі з них Леся знала від своєї матері. Олена Пчілка з любов’ю переносила в родинне життя кращі мелодії, які находила в народі.
Частина мелодій була списана мною з голосу Лесі 1899 і 1900 року в Гадячому і в Києві, а частина – 1907 і 1908 року в Балаклаві і Ялті. Деякі тексти записала Леся і її брат Михайло Косач коло 1890 року безпосередньо від волинських селянок і селян, але більшу часть Леся держала в пам’яті ввесь свій вік і продиктувала мені в кінці мая і початку червня 1913 року в Кутаїсі.
Зовсім малою, либонь, п’ятилітньою дитиною запам’ятала Леся деякі весняні танкові пісні, тут уміщені, і то був несвідомий початок її чинності. За складанням свого збірника застала її остання смертельна стадія її хвороби. Вона диктувала сі тексти ще кілька днів після того, як покинула від знесилення свою останню повість «Екбаль-ганем». Отож її життєва праця, почавши з народної пісні і відбігши потім дуже далеко, скінчилася народною піснею.
К. Квітка
Зміст
- Веснянки, весняні гри і танці
- На Купала
- Пісні жниварські
- Колядки
- Щедрівка. Різдвяна гра. На колодку
- Весільні
- На хрестини
- Пісні історичні, козацькі, рекрутські
- Балади
- Пісні ліричні і побутові
- Пісні жартівні
- Колискові
- Мелодія до приповістки «Скрипка і бубон»