Леся Українка – «Хто вам сказав, що я слабка…»

Хто вам сказав, що я слабка,

що я корюся долі?
Хіба тремтить моя рука
чи пісня й думка кволі?
Ви чули, раз я завела

жалі та голосіння, –
то ж була буря весняна,
а не сльота осіння.
А восени… Яка журба,

чи хто цвіте, чи в’яне,
тоді й плакучая верба
злото-багряна стане.
Коли ж суворая зима

покриє барви й квіти –
на гробі їх вона сама
розсипле самоцвіти.
Та поки що я буду жить,

Як в тишу морська хвиля,
На погляд море наче спить…