Томаш Деяк – Вірш на ніч

іще хвилина, а по тому
лічець впаде не склавши ліку
прошитий шпичаками втоми
у сні забудеться глевкому
склепивши зболені повіки

іще секунда і за комір
сповзуть і обрії, і зорі
і стерті риси твого дому
і білий рис, і кожен спомин
і плес вікна ледь-ледь прозорий

іще… уже, цієї миті
переховались у шпарини
будення звуки недопиті
і крук на чистому івриті
мовчить. А місяця перлина

тікає із вікна. Ночіє
і гострий час уже не ранить
лягає втомлений месія
на тепле ліжко до Марії
і шепче тихо: “надобраніч”…

Вірш на ніч