Томаш Деяк – Маргарита

день скінчився напрочуд швидко
відболів, розпорошив світло
і ніхто не їде нізвідки
і не слідно уже, не слідно

і не тепло, та все ж не зимно
рибам сняться мости і повінь
лейтмотивом луна первинним
гуркіт потягу Київ – Ковель

кажани вганяються в темінь
вислизають із неї і знову
розливають бентежний лемент
на зірок мерехтку полову

і повітря вогке й солоне
затопило легені, сниться
як долоня твоя холоне
на повідді у колісниці

як твердіє твоя долоня
і спрямовує лет у безвість
де ідуть сліпі перегони
у тенетах нічних мережив

в лабіринтах своїх ілюзій
путівцями нервових зривів
ти триваєш і небо змусить
хмари луснути шротом зливи

шрами блискавок вкриють морок
і розлого гримітиме гучно
пляшку випито, кришиться корок
Зевс стріляє, він майже влучив

Курт стріляє, він влучив точно
Маяковський та Хем так само
Маргарито лети як схочеш
над проспектами і вокзалом

над проваллями моїх вікон
над вершинами моїх віршів
я з тобою сліпий шуліка
я поранений твій Крішна

я не бачу тебе та знаю
там вгорі де бракує кисню
ти роздягнена пролітаєш
отже снися мені! снися!

автор: Томаш Деяк

Маргарита