день скінчився напрочуд швидко
відболів, розпорошив світло
і ніхто не їде нізвідки
і не слідно уже, не слідно
і не тепло, та все ж не зимно
рибам сняться мости і повінь
лейтмотивом луна первинним
гуркіт потягу Київ – Ковель
кажани вганяються в темінь
вислизають із неї і знову
розливають бентежний лемент
на зірок мерехтку полову
і повітря вогке й солоне
затопило легені, сниться
як долоня твоя холоне
на повідді у колісниці
як твердіє твоя долоня
і спрямовує лет у безвість
де ідуть сліпі перегони
у тенетах нічних мережив
в лабіринтах своїх ілюзій
путівцями нервових зривів
ти триваєш і небо змусить
хмари луснути шротом зливи
шрами блискавок вкриють морок
і розлого гримітиме гучно
пляшку випито, кришиться корок
Зевс стріляє, він майже влучив
Курт стріляє, він влучив точно
Маяковський та Хем так само
Маргарито лети як схочеш
над проспектами і вокзалом
над проваллями моїх вікон
над вершинами моїх віршів
я з тобою сліпий шуліка
я поранений твій Крішна
я не бачу тебе та знаю
там вгорі де бракує кисню
ти роздягнена пролітаєш
отже снися мені! снися!
автор: Томаш Деяк
