Тільки в снах буває стільки мрій

І знову ти пройшла не замітивши що стояв я поряд
Знову ті ще самі відчуття
Знову як сніг лились мелодії маленькогого поета
Знову ми забули що між нами були почуття

Нявряд чи ці слова ще здатні щось змінити
Вони лиш так, як смуток що залишився в мені
І мабудь це останній вірш,який колись ти зможеш прочитати
Де моє бачення на наші ті стосунки,ще досить теплі,щирі,не сумні

Звичайно це найбільше горе яке могло б мене спідкати
Але як кажуть”Вороття вже тут нема”
Якби лиш це я міг раніше знати
Та що тут скажеш, і так ясно що ти вирішуєш сама

Запізно став я розуміти що і як
Але вже не вернеш нічого с тих подій
Мабуть так треба,от таке життя
Що тільки в снах буває стільки мрій