Перечитувати її вірші —
ті, що мої, але присвячені їй
– це наче різати свої вени, щоразу глибше
та мати потребу тільки в ній.
Цитувати з пам’яті рядки,
та сидіти поруч на холодній лавці,
у якомусь парку чи зупинці;
вечеряти з нею;
читати вірші відомих поетів;
прокидатись з нею;
шукати на спині сліди її нігтів;
готувати каву;
бачити її таку звабливу —
це бути щасливим кожного ранку.
Кожного похмурого ранку,
коли не потрібно:
прокидатись,
курити,
пити каву
та чимдуж бігти на зупинку,
а коли можна лежати до обіду в ліжку,
ніжитись у теплі,
обговорювати якусь цікаву книжку
чи письменників та поетів сумні долі.
Це бути щасливим кожного ранку,
кожного похмурого ранку бути щасливим,
бо вона тут, вона поряд.
автор: Тарас Марищук
