Тарас Марищук – Без неї ця весна і все, що в мене є…

Без неї ця весна і все, що в мене є —
невдало підібрані з землі слова,
які губили п’яні чоловіки з околиць
та молоді дівиці, що повертались з клубу,
де цієї ночі кожна з них
втратила водночас
і гідність, і цнотливість.

Я збираю слова, наче монети,
йдучи, мов собака, слідом за ними.
Шльондри, – кричу, — імпотенти,
не кидайтесь словами — вони вбивають.

Я лажу цим містом – втомлений та п’яний,
ніким невпізнаний та зовсім нецікавий.
Немає у мене нічого від квітня,
окрім вина та віршів,
відколи від мене пішла чорнява жінка,
яка понад усе мене кохала.

Без неї опустіли ці вулиці
та зневірились свідки Єгови,
потухли ліхтарі і світлофори,
до влади прийшли інші злодії.

Без жінки, що покинула мене,
як покидають палаючі будинки,
тремтять мої руки,
ніби зараз тридцять другий,
і я, молодий юнак,
приречений загинути у страшенних муках
без неї
без неї
без неї.

автор: Тарас Марищук