Таня Сітрі – Я так боюся твоєї тиші…

Я так боюся твоєї тиші,
Я так боюся німих віталень,
І дощ зі снігом зовсі̀м невтішно
Ведуть мене до порожніх спалень.

Розм’якло небо, мов паперове,
Стандартні теми, холодні руки –
Я так боюся, що це надовго!
Зникає світло… Стихають звуки…

Весняні будні в брудну клітинку:
Списались траси в задовгі строки,
Та несуттєво – вірші без рими.
І за спиною прощальні кроки.

… Я так боюся твоєї тиші,
Боюся того, що було зі мною
… Усе сіріє, німіють вірші,
І погляд твій – немов за стіною.

автор: Таня Сітрі

Я так боюся твоєї тиші...