ми поза сезонами осінь співає соло
ховаємо руки в кишенях неначе золото
неначе на пальцях мозолі думки дозовано
зіниці розширені волосся електризоване
дзвінок телефону здається ми поза межами
ми поза мережами кількість вхідних обмежена
у стоптаних мештах півночі по місту вештались
кидаєм під ноги пожертви і тіні зрештою
обличчя шарфами вітрами губами долонями
повітря торкається скронь як холодна зброя
здіймаємо брови угору ледь-ледь здивовано
поламані німби на віях на плечах промені
сторонні довкола по колу відколи ходимо
під шум автостради все добре прохід дозволено
ковтаємо звуки і відзвуки кроків ловимо
ми поза сезонами осінь співає стомлено
автор: Таня-Марія Литвинюк
