Байдужість криється за нервами прощення;
Сотнями тисяч згаснувших думок ,
Що вмерли від раптового прозріння,
Коли переступив у вирву крок.
Байдужість заховалась десь за рогом,
Мов злОдійка – чинитиме грабіж.
І наковтавшися натхнення ще нічного,
Напише свій останній прозовірш.
Байдужість вже не грає в сентименти –
Змімає маску , одягає чорну шаль.
Байдужості байдужі всі моменти,
А нам тепер так само. Просто жаль.
автор: Таня Левадко
