Таня Крисюк – Закохана в осінь…

Закохана в осінь, залюблена в весну.
Самотня навіки, хоча й не одна.
Ти знаєш, так хочеться інколи жити,
Щоб пити лиш ранки прозорі до дна.
Шукати скарби у очах перехожих,
Писати листи невідомо кому,
В надії, що жоден із них вже ніколи…
Ніколи не втрапить у руки йому.
Хворіти красою і марити літом,
Гуляти босоніж по мокрій землі
І знати, що жоден чи жодна ніколи
Ніколи не будуть подібні тобі.
Творити, радіти, ділитись теплом,
І сіяти усмішки схожі на квіти…
І знати, що мрія у серці жива,
Бо мрію не можна нічим погасити!

автор: Таня Крисюк

Закохана в осінь...