Закричи! Заридай, моя зоре!
Не ховай дикий біль у очах.
Без вагань напоїло, трунком відчаю, горе,
Бо посміла відчути любов на вустах.
Сміючись забавлялась безжальна розлука,
Розсипала печаль по кутках.
Йшла босОніж по склу… Проклинала.
Та ВІН міцно тримав у руках.
Не мовчи. Заспівай, моя пташко!
Пісню жалісну – сповідь душі.
І про те, як жевріли надії безмежно…
Як довіри вогонь змили буднів дощі.
Понесеться відлуння до Бога,
Розтинатиме жалем серця.
Встелеться щастям за муки дорога,
Закричи!Заридай, моя доле гірка!
автор: Таня Бенещук
