Від мене серце заховай,
Бо розчавлЮ його й бровою не повІвши.
І розітнув надію в край
Піду… На пам’ять залишИвши вІрші.
Любов у сОбі збережи,
Ти ж знаєш, що з закоханих лише сміюся.
«Не плач, не бійся, не проси»
Взаємністю, навряд чи, обізвуся.
Біжи від мрії! Це прокляття
З душі всі витягне ниткИ.
Я у свій час її занапастила,
Тепер витягую гвіздки.
автор: Таня Бенещук
