Привіт, колишній мій. Привіт,
З календаря подій вже зірвано немало…
Скажи чи згадуєш осінній шепіт мрій,
Як до нитОк, кохання, душу пробирало?
Чи згадуєш незграбний вальс,
Танцюючого з вітром листя?
Всі перехожі: хто під парасолю, хто у плащ,
А ти збирав цілунки хмар з могО обличчя.
Чи пам’ятаєш щедрість рук,
Що ніжність й ласку дарували?
Мов в музику – вслухалася у серця стук,
Та доля враз хитнула терезами.
Заглянь між ребра, бачиш, пусто,
Забрав з собою геть усе.
Як рани сіль так і мене безглуздо,
Самотність в дрУзки «рознесе».
Невже без жодних спроб, невже без бою,
ПіднЯли білі прапори?
Сповна найвищою ціною,
За хвильку щастя розплатились ми.
автор: Таня Бенещук
