Так було!

Тебе пригортаю до своїх грудей
І ніжно цілую в лобик і щічки,
Загорілось у небі багато свічей,
Нам посміхнулись привітно смерічки.

Ти дивилася ніжно в очі мої,
В них я бачив спокій, кохання і мрії,
Міцно стискав тендітні долоні твої,
Билися в серці розбурхані хвилі.

Цілунки гарячі, солодкі, п’янкі,
Не звертаєм уваги на перехожих
І ось ми нарешті лишились самі,
Тільки каштани стоять насторожі.

автор: Ілля Манченко (02.02.13)