Під вітру холодного свист, тікав із життєвої драми хоробрий артист. А хмари похмурі – примари понурі, літали в істериці навіженої бурі. І грому удари всю силу та чари у неба забрали .. і сплеском емоцій  на серці кували – нову ейфорію, незвідану мрію.. (далі буде)

Меню