Світлана Костюк – На спітнілому склі…

на спітнілому склі
малювала химерні створіння
із очима великими (очі ж бо кажуть душа )
десь закралась весна у осінні мої володіння
і чекає напевно різкого мого відкоша
на спітнілому склі
малювала веселку хвилясту
тихі розсипи зір у смарагдовій тиші вітрів
малювала того кого так вистачає для щастя
аби жив аби дихав аби просто дихав і жив
на спітнілому склі
розмивалися довгі обличчя
все було як у казці або в чудернацькому сні
малювала себе
малювала прихований відчай
і писала листи
запізнілій для щастя весні

автор: Світлана Костюк

На спітнілому склі