Як страшно жити в самоті серед людей!
Коли серце не знає спокою ні вдень,ні вночі…
Перед тобою сотні замкнених дверей
А ти не можеш підібрать до них ключі…
Так хочеться згубитися в думках
Та біль мене нікуди не пуска
Я знаю буду я щаслива в снах
Як щастю на землі місця нема…
Забути важко,а пробачити ще гірше
Рана на серці не загоїться сама
Я тихо зникну у безодню ліпше
А ніж залишусь між людей одна..
автор: Виктория Горова