Стеша Виноградова – знаєш, хороший…

знаєш, хороший, а я вечорами холодними і пустими,
коли синьо-прозорим інеєм покривались стіни,
а в сусідній квартирі у когось стікала слина
по грудях і стегнах, як показник бажання,
я покірно складала руки й за тебе молилась. і рани,
всі рани, тобою безжально нанесені, вражена,
я сиділа сама і гоїла тими молитвами. і зневажена
я чекала, хороший, на твій неможливий дзвінок.

знаєш, мій рідний, я ранками теплими і весняними
прокидалась сама і летіла на світло за ранами,
які ти без сумніву знову мені наносив би,
і робив це, а я промовляла за тебе свої молитви.
“Господи Всемогутній, порятуй його. він мені – все.
врятуй, бо без нього мене рознесе
на сотні клаптів, на сотні затертих частин”
а ти у той час був самотній, ти був один,
та все ж обирав мою смерть і натискав на курок.

знаєш, хороший, мені уві сні уявляються жовті квіти
чи то на розлуку, питаєш? куди ж їх подіти?
бо в нас вже розлук тих, що ніде складати,
бери вибухівку. гадаю, ми будемо грати,
та тільки як спалимо всю цю біду і зрання,
до мене прийде болючіше і свіжіше встократ кохання,
то поки у мене складаються руки і молиться “Господи..”
назавжди зі мною будь. як друг, коханий чи просто ти.

автор: Стеша Виноградова

знаєш, хороший...