Сніжана Біла – Стигле яблуко падає долі розгойдує тишу.

Стигле яблуко падає долі розгойдує тишу.
В свою рідну галактику сонце під вечір піде.
І під небом нічним обережно я тіло полишу, –
зникну безвісти в ніч – літо знову пусте…

Ще ніколи під зорями я не любила самотність.
Жаль, що місяць-Нарцис своїм сяйвом мене осліпив.
Він так схожий на Тебе, далекий, і геть одинокий –
поміж знаків-сузір’їв – по-справжньому так не любив…

автор: Сніжана Біла

Стигле яблуко падає долі розгойдує тишу.