Стогне та плаче наша Україна,
Розділили дітей її на дві частини.
Як на війні на два ворожі табори.
З цього лиш сміються наші вороги.
Наш народ розділяють тисячі років,
Ця прірва висить з гетьманських часів.
Один йшов на поклін до польщі, інший до москви,
Так і досі по Дніпру розділені ми.
І шукати яблоко розбрату даремно й не важливо,
Назад народ наш обєднати реально і можливо.
Невже не згасне ця ненависть, нам разом треба йти.
Ми всі сини одної неньки, а значить ми брати.
На балачки на телепередачах не треба купуватись,
Народ розкрийте ваші очі нам треба лиш обнятись.
І на балачки політиків давно вестись не треба.
Ми єдині! Хамі з Дніпропетровська, а я із міста Лева!