Сховавшись щастя не знайдеш

Сховавшись щастя не знайдеш
І не вкрадеш його в чужого.
В красі,кохання не збагнеш
Такого щирого й палкого.

Так з сотні лиць не відбереш
Друга єдиного якого,
В біді лиш це ти пізнаєш,
Життя поставивши на нього.

Й батьків собі не підбереш
Із роду славного панського
Чого сам з часом наживеш
Того й вартуєш ти небого.

Тож сліз і ран не оминеш
Шляху крутого і важкого.
Та все ж в кінці ти раз ковтнеш
Той смак життя,цього терпкого.

автор: Андрій Петльований