Боліло слово у душі
боліло в грудях,
там де серце.
Боліло…і читалися вірші,
І сльози знов котилися додолу.
Та не питай мене, бо більше не твоя,
І не цілуй,бо більше не з тобою.
Забудь усе за мить,а я твоє ім”я
Не випускатиму із памяті конвою.
Ні не кохай, бо я брехала
Не заглядай у очі…вони злі.
Твоє я серце у руках тримала
Та я розтану ще у ранішній імлі,
Іще не зникнуть аромати кави,
А ти сидітимеш один,
І гіркуватий присмак лави,
ПРотягне кілометрами судин.
Ні, не дивись мені в обличчя
І не читай мої думки.
Потроху біль твій стане звичним,
хоч серце розлетиться на шматки.
Ти говорив слова, а я у відповідь мовчала
І тихо плакала коли ти обіймав…
Ти говорив слова, а я лиш подумки кричала,
Щоб ти, таку як я ніколи не кохав.

автор: Адріанна Орнест

Меню