Заходь за мною в сніг.
Тримайся міцно руки.
Я б вибрався звідси, якби я міг,
ніч рвучи на шматки,
пройшов би потойбіч зими,
вийшов би поміж димів,
заговорив би серце пітьми,
якби говорити вмів.
Але в цих снігах
горло п’є німоту,
і голос зривається, ніби птах,
що замерз на льоту.
Не переназвеш слова,
не перечекаєш час,
віра наша доти жива,
доки стосується нас.
Тримайся, тримайся руки,
ступай слід у слід,
доки холодні січневі зірки
обвалюються на Схід,
доки тепло полів
здіймається догори.
Нічого не чути. Немає слів.
Говори,
говори.
автор: Сергій Жадан