я не знаю можливо це буде патетика
але ти – між ляльками і протизаплідними ліками
ти ще вчора лягала спати з ведмедиком
а сьогодні лягаєш уже з чоловіком
ніч як завжди тобі перекриє кисень
сигаретами пивом цією кімнатою
і життя так невпинно над ліжком нависне
і не буде тоді ні мами ні тата
ти сама і в твоїх неглибоких кишенях
набивається сніг і примерзлий лід
а ти мовчки їси тісто з варенням
наче небо закінчилось ніби так слід
а учора тобі дзвонили з небес
і казали пішов кредит на життя
хтось помер але знаєш ніхто не воскрес
бо над небом існують перекриття
із залізобетону які нікуди
не відпустять без паспорту і квитків
а в тобі у 17 так мало бруду
і тим паче не дуже багато гріхів
я не знаю можливо цей вірш закінчено
але ти стоїш за крок до пітьми
за годину до ночі хвилини не лічені
та чи треба туди безоглядно іти…
автор: Семенчук Григорій
