Не шукала шалених пригод,
Силу духу вагою не міряла.
Біль під серцем від зла та гризот
Лікувала не зіллям, а вірою.
Не мовчала фальшивим словам,
Підіймалась з колін, коли падала.
І за правду свою, як за крам
Я сумлінням платила, не зрадою.
Між людей, серед помислів, скрізь –
Я була лиш такою, не іншою.
Я навчилась ридати без сліз
В цьому світі – святому і грішному.
«Сили дай!», – все, що в Бога прошу
Щоб думки мої стали світлішими,
Щоб ще раз від рясного дощу
Прорости не травою, а віршами.
автор: Саша Камінчанська