Саша Гордей – Підступна осінь плете свої тенета…

Підступна осінь плете свої тенета,
Непевними кроками ступає на поріг,
Перегортаючи календаря життя сторінку,
Полохливого літа обмежуючи ліміт.

А на ранок туман, наче, відвертий обман
Одягне маски на обличчя перехожих,
І фальшивих засмаг – татуйованих ран,
Залікує на мить душевну хворобу.

Запізніле літо, мов, самотній жебрак
Простягує до осені свої потріскані долоні
І просить хоч ковток, хоч капельку тепла,
Але у відповідь лише злива та відведений в бік погляд…

Крокує все безслівно, не оглядаючись, – вперед
Коридорами думок божевільної реальності,
А серпневі рими втрачають містики зв’язок,
В обійми осені віддамся без зупинки…

автор: Саша Гордей

Підступна осінь плете свої тенета...