Сапфо – До богів подібний мені здається…

До богів подібний мені здається
Той, хто біля тебе, щасливий сівши,
Голосу твого ніжного бриніння

Слухає й ловить
Твій принадливий усміх: від нього в мене

Серце перестало б у грудях битись;
Тільки образ твій я побачу — слова
Молвить не можу.

І язик відразу німіє, й прудко
Пробігає пломінь тонкий по тілу.
В вухах чути шум, дивлячись, нічого

Очі не бачать.
Блідну і тремчу, обливаючись потом,

Мов трава пожовкла, безсило никну,
От іще недовго й, здається, має
Смерть надлетіти.

переклад Г. Кочура

cтислі перекази творів світової літератури