Руслан Данилюк – Пробач мене за все…

Пробач мене за все, можливо й не одразу,
До біса гордість, я прошу, Пробач!
За скупість слів, за всі образи,
За нерішучість кроків, надлишок невдач.

Пробач за сни в яких я в котре,
За те, що я насправді не такий як є,
За те, що часто очі мої мокрі,
Коли я згадую ім’я твоє.

Пробач мені, без мене, новий ранок,
За літо вкрадене й самотній листопад,
За те, що рано почали все з обіцянок,
За те, що пізно повернути все назад.

автор: Руслан Данилюк

Пробач мене за все...