Ми п’ємо тільки чай
На хребтах барикад…
Синку-крихітко, знай:
Вже не звернем назад!
Хоч ні кроку вперед
Не здолали ми ще –
В цій борні краще смерть
Під ворожим мечем,
Ніж коритись щомить
Знавіснілим катам,
Які звикли, що ми
Боїмося кийка…
Хочу знати одне:
Твоя доля – кришталь,
Чорна днина мине,
Бо наш дух нині – сталь,
Кожен з нас – тятива,
Що напнула Майдан,
Кожен батько повстав,
Док’ не сталась біда.
Тут – немов на війні,
Не минає без жертв…
Вибач, синку, мені
В Миколайків четвер,
Що тобі не несу
Миколайчиків міх,
Якщо б міг – то й весну
Тобі вклав я до ніг!
Нині ж татко димком
Весь пропах до душі,
Звільню Неньку з оков –
Повернуся мерщій!
автор: Роман Лесюк
