Закохані в небо не мають літати,
Стрічають вечірню зорю унизу.
Та, варто їм голови тільки підняти,
Злітають, і не помічають грозу.
Минаючи хмари, закохані в небо,
Усе розуміють, хоч кожен мовчить.
Ні віз, ні білетів… нічого не треба.
Є він і вона. Й неосяжна блакить…
автор: Роман Хованець
