Роман Хованець – Угоду

Жив собі хлопець з душою поета,
А у кишенях – лиш вітер.
Бо не зумів заробити ні цента
Вмінням творити із літер.

Ліс. Темна ніч. Спокушає Диявол
Душу продати за славу…
Торг. І. Угода. Закріплення правил
Кров’ю. А завтра… за справу:

Банк. Свій рахунок. Піджак. Кабінети…
Хлопець – відомий політик…
В голову ж більше не лізуть куплети,
Рими не са̀дять там квіти…

Вілли, коханки, шалене багатство,
В нього тепер це буденність.
Всі ж плюють в очі йому за нахабство,
Вбивства, і просто нікчемність.

Він доживе це життя «не поета»,
А після смерті, логічно,
Зникне. Залишить останки скелета.
В Пеклі ж горітиме вічно

Бідна душа, яку зрадив так підло –
Що може бути вже гірше?
Я не продам. Краще житиму бідно
Й зрідка писатиму вірші.

Щоб від людей не почути прокльони…
Гроші – вода (так незвем це).
Справжнє багатство – не статки й мільйони –
Щира душа й добре серце.

автор: Роман Хованець

Угоду