Не цінуєм те що маєм,
А втрачаєм – ревно плачем.
Сліз завжди не вистачає,
Як омріяної вдачі.
Обіймаєм свою гордість,
Не того ж хто є навпроти.
Егоїзм з”їдає совісьть.
Ми зітхаєм – світ жорстокий.
Із кліше в кліше по кругу,
Знов себе і знов в оману.
Всі шукають злітну смугу,
А до неї іти прямо.
Всі ми різні – задум Бога,
Нас мільярди генотипів,
Та ступаєм по дорогам –
Де сліди стереотипів.
А душа боїться бруду.
Їй би у політ високий,
Їй не місце на бермудах.
Ми ж зітхаєм – світ жорстокий…
07.04.14
автор: Рапп Богдан
