Відчувати весну всією гамою кольорів, тікати від буденності та опосередкованості життя. Прагнути створити щось досконале, специфічне, як сонячний промінь, як дзеркальна блакить гірського озера.
Суворі тони починають дратувати твою уяву, – ти розчиняєшся у гідросфері, відчуваєш себе складовою частинкою кисню, яка дарує життя.
Безкінечно сумно коли сидиш у душній, маленькій кімнаті і маєш змогу відчувати життя за твоїм вікном, життя яке квітне й буяє, живе у повну силу, але без тебе. Тебе ж воно забуло за холодним застінком – це сама страшна подія, яка могла б спіткати тебе у твоєму короткому житті…

до публікацій Сашка

Меню