Познайомились ми восени

Познайомились ми восени
І у Вересні перша листівка,
Ці розмови, довгі, вночі,
Довели до твого причілка.
Потім: першоквітневий парад,
Обійшовся без феєрверків,
Але слід, що лишився в душі,
Не для тих працьовитих клерків.
В них робота – це спосіб життя,
Вона – від тривог вберігає,
А для мене – кохання нема,
Та симпатія трішки лякає.Повернувся я до життя,
Знову: коледж, навчання, гулянки
І тут прийшла Пасха свята
Й остаточно закручені гайки.
Перший місяць минув ніби птах
І твоє день народження в Травні,
Те авто, що після доща
По калюжі проїхало вправно.
Твоє літо минуло в селі,
Ну звісно була ти і в місті,
Наші зустрічі в парку нічні,
Де прощання були неумістні.
Потім їздили ми в табори,
Ти в один, а я в зовсім інший,
Щось змінилось у мене в душі,
Та це не було самим гіршим.
У Серпні все стало нудним
І байдужість моя убивала,
Те, що було перед цим,
Усе, що нас зігрівало.
І знов Вересень, та не такий,
Він не теплий, а тм’яний, огидний,
Зруйнувавший усе навкруги,
Він сліпий, він черствий, він зрадливий.
Тепер ми – це не ми, а лиш тінь,
Темна тінь, що зникає без Сонця,
Дві душі обезсилених вдень,
Що вночі виринають в віконця.
Вже минуло достатнь часу
І без тебе – добре живеться,
Та деколи тихо мені
Ностальгія у двері шкребеться.