Поету

Поете,  те,  що  ти  напишеш  зараз
Те,  що  сьогодні  все  зазнало  крах,
Те  буде  прикладом  наслідування  завтра.
Лиш  пам’ятай  :  все  в  твоїх  руках.
Повір  мені  –  це  щира  правда,
Бо  той  щасливець  на  Землі,
Хто  може  думи  записати
У  віршованій  строфі.
Хто  підкорив  закони  рими,
Той  може  світ  весь  підкорить,
І  те,  що  бачить  й  відчуває
Він  може  в  вірші  відтворить.
Багато  хто  світ  підкорили,
Бо  не  зламались  й  далі  йшли
І  всенародною  любов’ю
Були  осяяні  вони.
Поете,  коли  ти  перо  кидаєш,
На  незавершенім  вірші
Коли  своє  призвання  залишаєш,
Коли  здається,  що  не  хочеш  жить,
Подумай  ще  раз  –  чи  оце  все  варте
Того  уміння,  що  дало  тобі  життя.
Що  буде,  коли  ти  свій  дар  утратиш,
Яким  ти  бачиш  без  поезії  буття.
Це  все  в  тебе  в  крові,  поезія  –  це  ти,
І  цим  лиш  заспокоїться  душа,
А  кожною  строфою  ненавидь  й  люби,
І  так  продовжуй  до  останнього  вірша.