Переможців не судять…

У голові святкової колони,
Поміж колони арки тріумфальної,
Під звуки маршу – музики брутальної
Ідуть убивці… задля оборони.
Вони були засліплені любов’ю
До рідної землі, до мами, дівчини,
Та вчинки їхні не життям повінчані:
Вони любов затоплювали кров’ю.
Святкує місто славну перемогу,
А небо плаче з матерями сивими,
І погляда униз очима синіми,
І бачить, що ідуть солдати в ногу,
Їм вітер грає туш дзвінкий, бадьорий,
Пісні співає піонерські радісні,
Й перекриває голосіння жалісні